Питання, що виникають при посвідченні довіреностей у нотаріальній практиці

1. Питання про можливість видачі довіреності від імені декількох довірителів і на ім’я декількох довірених осіб.

В нотаріальній практиці дискутується питання про можливість видачі довіреності від імені декількох осіб і на ім’я декількох осіб.

Як правило, прибічники того, що довіреність можна вчинити від імені лише однієї особи виходять з того, що буквально тлумачать положення п.3 ст. 244 ЦК України, яке дає визначення довіреності: «Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.», роблячи висновок про те, що зазначеним положенням вказано вичерпну кількість осіб при цьому виді представництва.
До речі, цю ж позицію було частково продубльовано і в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що значно обмежує можливість трактування цивільного законодавства нотаріусом як фахівцем у галузі права.

Вважаю, що така позиція суперечить принципу розумності як загальній засаді цивільного законодавства, адже не має жодних сумнівів в тому, що, наприклад, двоє і більше осіб можуть уповноважити якусь одну особу здійснити від їх імені необхідні юридичні дії (як правило, мова йде про однотипні дії) шляхом видачі окремих довіреностей кожним з них. Це ж стосується і видачі довіреності однією особою декільком особам на вчинення однотипних юридичних дій шляхом видачі окремої довіреності кожному з них.
Відповідно, не може існувати розумних перепон для об’єднання в єдиному документі волі довірителя щодо однотипного представництва його інтересів різними довіреними особами, або волі кількох довірителів аби їх однотипні інтереси представляла - вчиняла від їх імені однорідні дії одна довірена особа.
На мою думку, використання законодавцем слів «однією особою іншій особі» при визначенні поняття довіреності має за мету наголосити на обов’язковій відокремленості довірителя і довіреної особи, неможливості їх збігу в одній фізичній чи юридичній особі.

Окрім того, оскільки, виходячи з положень ст. 244 ЦКУ довіреність є похідним документом - видається на підставі договору або акту органу юридичної особи, то у разі, наприклад, укладення договору доручення за яким довірителями виступають кілька фізичних чи юридичних осіб (так звана, множинність осіб на стороні довірителя), а представником - одна особа, складання довіреності від імені лише одного довірителя на ім’я представника порушуватиме права інших довірителів за вказаним договором і суперечитиме природі договору, на підставі якого видається.

Не є переконливим аргументом в захист позиції прихильників видачі довіреності від імені однієї особи та на ім’я однієї особи і та обставина, що при скасуванні довіреності, виданої кількома довірителями, одним із них, можуть нібито виникнути певні правові колізії, оскільки, у випадку скасування довіреності довірителем вона підлягає поверненню, і в зв’язку з цим, представник не матиме можливості виконати повноваження інших довірителів. Таке обґрунтування неможливості оформлення довіреності від імені декількох довірителів є підміною доказів юридичного характеру причинами побутового і технічного характеру.

До речі, цієї проблеми в практичній діяльності нотаріуса не існує, принаймні в плані техніки складання документа: при оформлені кількох правовідносин представництва у вигляді одного документа можна виготовляти кілька примірників такого документа, що матимуть однакову юридичну силу. У випадку скасування довіреності одним з довірителів або щодо однієї з довірених осіб, їх примірник і підлягатиме поверненню. Якщо ж довірителями було видано тільки один примірник довіреності, то при скасуванні повноважень довіреної особи (або однієї з них) одним із довірителів на примірнику такої довіреності, достатньо зробити відповідну відмітку, скріплену підписом і печаткою нотаріуса. Проблема щодо технічної сторони посвідчення таких довіреностей виникає лише під час обов’язкової реєстрації довіреності в Єдиному реєстрі довіреностей, оскільки Положенням про Єдиний реєстр довіреностей, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 18.12.2006 року, № 111/5, не надано технічної можливості нотаріусам реєструвати довіреності, посвідчені від імені кількох осіб. Так, підпунктом 2.6.1. вказаного Положення до відомостей що вносяться реєстратором до Єдиного реєстру віднесено, цитую: «Відомості про довірителя та його представників», відповідно електронна база даний «Єдиний реєстр довіреностей», що створена і діє відповідно до вимог цього Положення не приймає інформацію щодо кількох довірителів. Така ситуація, створена підзаконним нормативним актом, на мою думку, погіршує права осіб порівняно з правами, наданими їм положеннями Цивільного кодексу України як основного акта цивільного законодавства.

Непереконливим з формально-юридичної точки зору вважаю також той доказ, що видача довіреності на ім’я декількох представників може породити між ними спір про найбільш доцільний спосіб виконання даного їм доручення. Хоча виникнення спору між представниками з вказаної підстави дійсно не можна виключати, це навряд чи повинно ставити під сумнів сам факт можливості оформлення довіреності, виданої на ім’я декількох представників. Адже, розмірковуючи таким чином, можна дійти до певного ступеня безглуздя: в практиці не так вже і рідко трапляються випадки неналежного виконання представником (навіть і єдиним) функцій, які він повинен виконати, і наявність в зв’язку з цим всіляких судових спорів. Однак, не дивлячись на це, неможливо оголосити механізм реалізації прав через інститут представництва в цілому недоцільним. Крім того, уникнути спорів або хоча б звести їх до мінімуму можливо шляхом більш детального визначення порядку виконання доручень представниками, наприклад, передбачити, що всі повноваження повинні здійснюватися виключно спільними діями представників або розподілити між представниками виконання окремих доручень, а також спочатку надати право виконання повноважень в цілому будь-якому з представників. При цьому, виходячи навіть з назви виду представництва, яке розглядається, не слід забувати, що довіреність заснована на особливому характері відносин між представником і довірителем, а саме на довірі, відповідно оцінка ділових якостей і психологічної сумісності особистих представників може здійснювати тільки сам довіритель. При посвідченні за бажанням особи довіреності на ім’я декількох представників нотаріус повинен роз’яснити йому можливі наслідки видачі подібної довіреності, але чинити вплив на волевиявлення цієї особи не вправі.

2. Види довіреностей і дії, що можуть бути вчинені за такими довіреностями.

В нотаріальній практиці розрізняють:
- Загальні довіреності, які видаються на здійснення протягом визначеного періоду різноманітних угод і виконання інших юридично значимих дій. До загальних довіреностей відносяться, наприклад, довіреності на керування і розпорядження майном, оформлення будь-яких дозволених законом угод, виконання представницьких функцій в різних інстанціях і т.п.
Слід пам’ятати, що на підставі загальних (або так званих генеральних) довіреностях, які містять надзвичайно широке коло повноважень довіреної особи та надаються їй можливість здійснення практично всіх юридично значущих дій від імені довірителя, все ж не може бути вчинено цілий ряд правочинів.
Так, згідно п.2 ст. 238 ЦК представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. До них належать, наприклад, заповіт, угода про сплату аліментів, шлюбні договори, трудові договори. Не може бути укладено довіреною особою від імені довірителя і договір довічного утримання, оскільки такий договір пов’язаний з особистими відносинами сторін і заснований на поважному відношенні їх один до одного, врахуванні психологічних особливостей один одного і т.п.
Практично виключена можливість оформлення на підставі такого виду довіреності і договорів дарування. Згідно п.4 ст.720 ЦК доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного є нікчемним. Вельми малоймовірно, що в момент оформлення генеральної довіреності особа, яка видає її, могла передбачати виникнення у себе в майбутньому наміру подарувати визначене конкретне майно завідомо конкретній особі.
Неможливо видати довіреність також на здійснення деяких інших юридично значущих дій, наприклад, на реєстрацію шлюбу.
- Спеціальна довіреність - це довіреність на здійснення однорідних дій протягом певного періоду часу. До таких довіреностей відносяться, наприклад, довіреності на розпорядження вкладом, на судове представництво і т.п.
- Довіреність, видана на здійснення конкретної суворо визначеної угоди або виконання іншої визначеної юридичної дії, називається разовою довіреністю. Разовими є більшість довіреностей, які посвідчуються і використовуються в нотаріальній практиці. При цьому в разовій довіреності може міститися декілька повноважень, наприклад: оформити договір купівлі-продажу квартири, зареєструвати його в органах державної реєстрації прав на нерухоме майно і угод з ним, отримати свідоцтво про державну реєстрацію, вказані повноваження пов’язані з одним об’єктом, тому не дивлячись на їх множинність, а також необхідність пред’явлення довіреності в різні компетентні органи, подібна довіреність є разовою.
При посвідченні будь-яких видів довіреностей необхідно враховувати загальні норми діючого законодавства про представництво, згідно яких представник не може вчиняти правочин від імені довірителя, у своїх інтересах або і інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (п.3 ст. 238 ЦК).

3. Форма довіреності.

Форма довіреності є однією з основних вимог, які пред’являються до неї. Довіреність не може існувати поза письмовою формою. На відміну від раніше діючого ЦК УССР 1964 року на сьогодні більшість довіреностей можуть бути оформлені в простій письмовій формі і не потребують обов’язкового нотаріального посвідчення.
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. (п.1 ст.245 ЦК), тобто нотаріально посвідчена повинна бути лише довіреність, видана на укладення угод, які потребують обов’язкового нотаріального посвідчення. Згідно чинного законодавства це головним чином договори відчуження нерухомого майна, договори іпотеки, договори ренти, договори про відступлення права (вимоги) або переводі боргу, якщо самі вимоги або борги засновані на угоді, посвідченої нотаріально.

В практиці застосування ст. 246 та п. 2 ст. 244 ЦК України до теперішнього часу не сформувалась єдина думка з приводу того чи підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню довіреності юридичних осіб, видані на укладення угод, які підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню; при цьому висловлюються діаметрально протилежні точки зору на це питання.
Думка про можливості оформлення будь-яких довіреностей юридичних осіб в письмовій формі та відсутність необхідності їх нотаріального посвідчення відстоюється і деякими цивілістами України. Разом з тим, юридична конструкція ст. 246 ЦК є такою, що зробити на її основі такий висновок навряд чи можливо.
Дійсно, у відповідності з названою статтею довіреність юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цією юридичної особи. Однак ця норма не носить характеру винятку з загального правила, передбаченого п.1 ст. 245 ЦК.
Вважаю, що в статті 246 ЦК йдеться не про форму довіреностей юридичної особи, а встановлюються лише додаткові вимоги щодо порядку і механізму їх видачі, а саме наявності окрім відповідного підпису посадової особи ще і печатки юридичної особи, тоді як сама по собі форма довіреності, виданої юридичною особою - письмова форма, та вимога про її нотаріальне посвідчення вже визначені загальними положеннями п.1 ст. 245 та ст. 205, 208-209 ЦК України.
Тільки після дотримання вказаної процедури оформлення довіреності постає питання про визначення її форми та вимоги щодо нотаріального посвідчення у відповідності з п.1 ст.245 ЦК з відомим висновком: довіреності на укладення угод, які підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, самі повинні бути нотаріально посвідченні.
Щодо довіреностей юридичної особи слід також зауважити наступне: оскільки довіреність видається на підставі договору або акту органу юридичної особи, то для нотаріального посвідчення довіреності юридичної особи нотаріусу мають надаватися відповідний договір або акт юридичної особи, копія якого або долучається до примірника довіреності, що зберігається в нотаріальній конторі, або на ньому робиться відповідна службова довідка про ознайомлення з вказаним документом та повернення його довірителю.

Обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають також довіреності, які видаються в порядку передоручення повноважень, за виключенням випадків, передбачених п.4 ст.245 ЦК (довіреності на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо).
Відповідно до Закону України «Про нотаріат» довіреності на укладення будь-яких передбачених законом угод і виконання будь-яких дій, які не суперечать законам, можуть бути посвідченні нотаріусами, які працюють в державних нотаріальних конторах, приватними нотаріусами, посадовими особами органів виконавчої влади і посадовими особами консульських закладів.
Прирівнюється до нотаріально посвідчених довіреностей (п.3 ст. 245 ЦК):

• довіреності військовослужбовців, інших осіб, які знаходяться на лікуванні в госпіталях, санаторіях й інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальником цього закладу, його замісником по медичній частині, старшим або черговим лікарем;
• довіреності військовослужбовців, які знаходяться в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ і військово-навчальних закладів, де не має нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреності робітників, службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командиром (начальником) цієї частини, з’єднань, установ або закладів;
• довіреності осіб, які перебувають в місцях позбавлення волі (слідчому ізоляторі), посвідчені начальником відповідного місця позбавлення волі.

В нотаріальній практиці досить часто виникає питання, чи прирівнюється до нотаріально посвідчених довіреності, посвідчені начальниками слідчих ізоляторів тимчасового утримання. Оскільки, СІЗО та ІТТ не є місцями позбавлення волі, а є лише місцями тимчасового утримання під вартою підозрюваних і обвинувачених в скоєні злочинів, то довіреності, в силу закону повинні бути обов’язкової нотаріальної форми, начальниками зазначених установ, посвідчені бути не можуть. Разом з тим відомі випадки, коли громадянин, стосовно якого винесено вирок судом про позбавлення волі, в силу яких-небудь обставин відбуває покарання не в колонії, а в слідчому ізоляторі. В подібних випадках слідчий ізолятор є для нього місцем позбавлення волі і начальник СІЗО вправі посвідчити від його імені довіреність, яка буде прирівнюватися до нотаріальної. Однак, дану обставину необхідно зазначити в тексті довіреності.
Не можуть бути посвідчені довіреності, які потребують обов’язкової нотаріальної форми, головними лікарями і їх замісниками, а також якими-небудь іншими лікарями лікарень, санаторіїв і інших лікувальних установ, які не відносяться до військово-лікувальних.

4. Строк дії довіреності.

З аналізу ч. 1 ст. 247 ЦК України можна дійти висновку про те, що довіреність завжди має строк своєї дії. Безстрокової довіреності бути не може, оскільки довіреність видається для здійснення довіреною особою (представником) відповідних дій протягом певного часу. Тобто, довірена особа завжди діє не лише в просторі, а й в часі.
Строк довіреності може бути: визначеним і невизначеним.
Визначеним є строк, що обмежений календарною датою складання довіреності та календарною датою припинення її дії.
Невизначений строк також обмежується припиненням дії довіреності, але момент припинення тут пов’язаний не з досягненням певної часової межі, а з настанням відповідного факту - скасування довіреності особою, яка її видала, відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю тощо (ч. 1 ст. 248 ЦК України).
Строк дії довіреності, яка видана в порядку передоручення не може перевищувати строк дії основної довіреності, на основі якої вона видана. Разом з тим, якщо в довіреності, яка видана в порядку передоручення, вказаний більший строк, чим строк дії основної довіреності, сама по собі ця обставина не може слугувати підставою для визнання довіреності не дійсною, в межах строку дії, встановленого основною довіреністю, дійсна буде і довіреність в порядку передоручення, і якщо угода на укладення якої уповноважено особу укладена в цей період, підстав для визнання її не дійсною також не існує.
Що стосується строку дії довіреності, виданої в порядку передоручення, коли строк основної довіреності є невизначеним, то цю ситуацію детально проаналізовано в Науково-правовому висновку щодо порядку застосування окремих норм представництва за цивільним кодексом України, підготовленому Доктором юридичних наук, професором кафедри цивільного права Національної юридичної академії України ім.. Ярослава Мудрого, член-кореспондентом Академії правових наук України Іриною Жилінковою та викладеному на сторінках Науково-практичного журналу «МЕН» № 4 (34) серпень 2007 року.

Обов’язковим реквізитом довіреності є дата її видачі. Довіреність, в якій не вказана дата її укладення, нікчемна. Строк дії довіреності зазначається у довіреності прописом.

5. Передоручення.

Особа, якій видана довіреність повинна особисто здійснити ті дії, на які вона уповноважена. Вона може передоручити їх виконання іншій особі, якщо уповноважена на це довіреністю або вимушений до цього силою обставин для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. Довіреність, яка видана в порядку передоручення, є похідною від первинної (основної довіреності), тому не повинна містити протиріч з основною довіреністю. Основною довіреністю може бути передбачена можливість як повного передоручення так і передоручення тільки окремих повноважень. Однак об’єм повноважень довіреності в порядку передоручення не може перевищувати об’єм повноважень, передбачених основною довіреністю є також обмеження і по строку дії довіреності: як вже зазначалося, строк дії довіреності в порядку передоручення може або співпадати зі строком основної довіреності, або бути меншим, ніж строк дії основної довіреності.
Основною довіреністю може бути також прямо передбачено неможливість передачі повноважень іншим особам. В цьому випадку представник повинен виконувати надані йому повноваження особисто.
Посвідчення довіреності в порядку передоручення у випадках, коли представник вимушений до цього силою обставин для охорони інтересів довіреності, може мати місце, тільки якщо основною довіреністю право передоручення прямо не заборонено. Як правило, обставинами, через які представник не може особисто виконати надані йому повноваження, є хвороба або тривале відрядження. Для передоручення повноважень за зазначеними обставинами представник повинен документально підтвердити їх. Відповідні довідки залишаються в справах нотаріуса.
Особа, яка передала повноваження іншій особі повинна повідомити про це особі, яка видала довіреність і надати йому необхідні відомості про особу, якій передані повноваження.
В довіреності, яка видається в порядку передоручення, окрім загальних реквізитів, які повинні бути зазначені в будь-якій довіреності, повинні бути зазначені час та місце посвідчення основної довіреності.
Про посвідчення довіреності в порядку передоручення робиться відмітка на основній довіреності. Копія основної довіреності долучається до примірника довіреності, який залишається у справі нотаріуса.

6. Скасування довіреності.

Особа, яка видала довіреність може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Про скасування довіреності повинен бути повідомлений представник, а також треті особи для представництва перед якими видана довіреність. Механізм скасування довіреності в законодавстві відсутній. На практиці, у випадках скасування довіреності, як правило, довірителем оформлюється передача відповідної заяви через нотаріуса. Побажання особи, яка скасувала довіреність, окрім оформлення самої передачі заяви, йому може бути видане відповідне свідоцтво про передачу заяви. Примірник довіреності, який знаходиться у представника, у разі можливості повинен бути повернутий довірителю. На примірнику довіреності, який зберігається у справах нотаріуса, необхідно зробити відмітку про скасування довіреності.

П.п. 2.3.- 2.5. Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 18.12.2006 року, № 111/5, передбачено, що реєстрація відомостей про припинення дії довіреностей здійснюється шляхом унесення Реєстратором відповідних відомостей до Єдиного реєстру довіреностей. Такі відомості підтверджуються відповідною заявою про припинення дії довіреності, яка подається нотаріусу довірителем.
Викладена в цій статті точка зору на деякі питання, що виникають у нотаріальній практиці під час посвідчення довіреностей, є особистою точкою зору автора і не є керівництвом до дій інших нотаріусів.
Автор запрошує інших нотаріусів, практикуючих юристів та науковців до дискусії по розглянутих в статті питаннях задля формування єдиної нотаріальної практики їх вирішення.

Дунаєвська Світлана Миколаївна